Прикладний рукопашний бій (ПРБ)

Прикладна система рукопашного бою була розроблена в СРСР у середині 1970-х років у відповідь на активне зростання популярності у світі та в СРСР різноманітних єдиноборств, що мають «східне» походження. Робота була проведена фахівцями Комітету державної безпеки СРСР. В основу було покладено «синтетичний» підхід: використовувалося все найкраще з відомих єдиноборств, але з адаптуванням до умов реального поєдинку. У КДБ зуміли не просто вибрати найбільш дієві прийоми захисту та нападу, але й, користуючись досягненнями спортивних наук, медицини та фізіології, перевести їх на новий, вищий рівень. У результаті на початку 1980-х років з’явився спортивно-прикладний вид — «Рукопашний бій».

З 1981 року рукопашний бій почав розвиватися під егідою Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» (ВДФСО «Динамо»), у зв’язку з чим цю версію довгий час називали «динамівською». Щорічно почали проводити змагання серед різних силових відомств на призи Центральної ради «Динамо», а рукопашний бій включили до спартакіади органів безпеки та правопорядку. Участь у змаганнях стала обов’язковою умовою для співробітників спецпідрозділів КДБ та МВС.

У 1985 році рукопашний бій був включений до реєстру видів спорту як самостійний військово-прикладний вид спорту. Аналогічні завдання вирішувалися і в армії, де рукопашний бой стає масовим, обов’язковим видом підготовки військовослужбовців ВДВ та підрозділів спецназу в усіх родах військ. Сьогодні прикладний рукопашний бій активно розвивається під егідою Загальноросійської федерації прикладного рукопашного бою, проводяться всеросійські та міжрегіональні змагання, в тому числі з участю ветеранів СВО в дисципліні «адаптивна самооборона».

Прикладний рукопашний бій активно розвивається на території Росії та країн СНД. У Росії діє Загальноросійська федерація прикладного рукопашного бою, а також регіональні федерації, наприклад, у Санкт-Петербурзі. Проводяться всеросійські та міжрегіональні змагання за участю спортсменів з різних регіонів Росії. Особливу увагу приділяють адаптивним програмам для ветеранів бойових дій. У країнах СНД також розвиваються школи рукопашного бою, засновані на радянській методичній базі.

Прикладний рукопашний бій у спортивній версії проводиться за уніфікованими правилами, які передбачають контактний поєдинок бійців з широким набором ударних і борцівських дій.

Ключові особливості правил:

Заборонені прийоми: у спортивних змаганнях заборонені небезпечні травмуючі прийоми та удари, зокрема удари по потилиці та в спину, а також деякі кидки. У прикладній версії правил практично немає.

Захисна екіпіровка: застосовується захисна екіпіровка, яка дає можливість завдавати потужних ударів і, водночас, уникати серйозних травм. Екіпіровка включає рукавички для рукопашного бою (вагою 10 унцій для спортсменів до 75 кг і 12 унцій для спортсменів понад 75 кг), польову куртку і штани, а також захисні пристосування.

Визначення переможця: переможець визначається за системою оцінювання дій бійців

Переваги виду спорту

Заняття прикладним рукопашним боєм дають унікальні переваги, які роблять його особливо цінним як для військовослужбовців і співробітників спецслужб, так і для цивільних осіб:

Ефективний самозахист. ПРБ — це система, призначена для захисту від нападу в реальних умовах, коли немає можливості використовувати зброю або спеціальні засоби. Основна мета — забезпечити безпеку людини в екстремальних ситуаціях.

Розвиток фізичних і психологічних якостей. ПРБ розвиває впевненість у собі та своїх силах, покращує фізичну форму і здоров’я, формує психологічну стійкість. Заняття дозволяють тримати себе у формі, вчать керувати емоціями та правильно розподіляти енергію.

Універсальність. ПРБ поєднує елементи різних видів єдиноборств і готує бійця до протидії активно ведучому бій супернику. Виробляється бійцівський характер і формується вивірений індивідуальний арсенал.

Військово-прикладне значення. Підготовка до рукопашного бою є засобом комплексної бойової тренування, формує навички, необхідні для реального бою.